(Малюнок Віктора Крижанівського)
Богиня
людської Долі (Стріча або Стреча), що веде людину від народження до смерті. Ще її називають
Пряхою, бо пряде вона нитку життя, наскільки довгою вона буде, настільки
довго людині жити.
Вона, як і Макоша, є втіленням Матері Лади.
Вона має Віду (знання) про все, що було , є і буде з кожною людиною. Доля визначає, чого потрібно навчатися людській душі, яка у черговий раз повертається на Землю, відповідає за вікові ініціації людини,
вибір нею життєвого шляху. З нею в народі пов*язували бачення
майбутнього, можливість його покращити.
Саме
в день Долі дівчата влаштовували найголовніші ворожіння. Вважалося, що
саме в ніч напередодні свята Долі (24 листопада) за зовсім простими
прикметами можна дізнатися про судженого, про те, як складеться життя
найближчі кілька років, про те, як оминути лиху долю.
Доля,
як і Рід, відповідає за родинні стосунки, зв*язки між поколіннями. Окрім як ткати нитку життя конкретної людини, вона ще пряде павутиння
роду, забезпечує нове народження померлих родичів в душах онуків.
Пізніше в християнські часи, Долю стали визнавати суто жіночою Богинею,
котра опікується нелегкою жіночою долею.
В
народі побутувало безліч застережень жінкам від чого варто утримуватися
в день Долі - у п*ятницю. Було заборонено робити звичну хатню роботу,
прати, виносити сміття (бо можна було винести, викинути Долю).
Доля - парне божество, її парою є Недоля, що має своїми супутниками лихих духів: Злидні, Хвороби, Нещастя, які приходять до людини, якщо вона нехтує законами Праві (Права).
Необхідним атрибутом Долі є прядка та веретено.
Днем Долі є п*ятниця, свято Долі святкують 24 листопада.
А ще святом Долі вважається Стрітення, бо Долю ще називають Стріча або Стреча. Дівчата готують кашу і в горщику виносять за поріг, закликаючи: "Доле, Доле, йди до нас кашу їсти!"
1-2 лютого відбувається Стрітення - зима зустрічається з Весною. У цей день співають пісні-замовляння на тепло та добре літо, відбуваються гадання.
"Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу".
Молитва-славлення:
Рано-раненько вийду я до річеньки, веретено в руки візьму, до Долі
помолюсь.
Матінко рідненька, захиснице миленька, дай мені долі, доброї
волі.
Нехай жінкою я буду коханою, господинею гарною, хай дітки здорові
зростають, добро та щастя в сім'ю прибувають.
Хай миленький мене
любить, лише ніжно хай голубить.
Буду я дружиною вірною, порадницею
мудрою.
Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі у Вирій посилаю.
Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю, хай згадає
мене дівицю, як буде долю виплітати, коханого на подвір'я моє зазивати.
(за Галиною Лозко;
календар Рідної Православної Віри)
|
